Пишу це відчуваючи душевний спокій.
Тому що маю повне прийняття того, що я хворий на алкоголізм, і це для мене такий самий факт, що в мене зелені очі, чи русяве волосся. Але так не було колись, і це прийняття не моя заслуга. Ці зміни в моїй свідомості відбулися в процесі одужання по 12 кроковій програмі АА. І це було можливо, тому що існують групи АА, які завдячують своєму існуванню 12 традиціям АА. Хотів би з вами поділитися своїм досвідом, силою та надією, які я отримав завдяки цим 24 принципам нашої спільноти, і повідати вам своє розуміння про них, і те, як кожен з них вплинув на моє життя. Я не говорю за все АА, це лише досвід одного алкоголіка, який мав безнадійний стан розуму та тіла, але, якому було дароване одужання від цього стану, і можливість жити вільним, радісним та щасливим життям в тверезості.
Крок 1. Ми визнали своє безсилля перед алкоголем, признали, що наше життя було некерованим.
Для мене цей крок про чесність, в першу чергу перед самим собою. Цьому кроку неможливо навчити. Як навчити людину здаватися? Її неможливо змусити. Це прийняте рішення, в глибині душі, що мої ідеї в боротьбі з зеленим змієм не діють. Алкоголь могутніший за мене, і я це визнаю. Визнаю те, що не можу вживати, як інші люди, і тому приймаю рішення не брати першу рюмку тільки сьогодні. Все починається з першого дня, коли прийшовши на групу всі діляться з тобою своїм досвідом, силою та надією, розповідаючи, як їм вдалося не випити сьогодні. Та це тільки перша частина, яка пропонує нам завершити самообман і почати бути чесними перед собою, просити про допомогу і приймати її. Та є ще друга, рівнозначна частина, про некерованість нашого життя.
До одужання мене можна було охарактеризувати трьома словами: занепокоєний, невдоволений, роздратований. І саме, щоб вийти з цих станів я брав першу рюмку, тому що не міг керувати життям в таких станах, вважаючи, що інші люди і обставини до мене не справедливі. Я просто ховався за пляшкою, я не вмів, не міг і не хотів приймати проблеми в житті і робити щось для їх вирішення. І саме признавши, що моє життя було некерованим, я зміг знайти готовність приймати проблеми у своєму житті і став готовий на все, щоб залишитися тверезим, тобто поставив свою тверезість на перше місце.
Народився і виріс я в обласному центрі, у самому серці міста. Коли мені було п’ять років, мама пішла від батька через його зловживання алкоголем. Час від часу він приходив напідпитку, і я ставав свідком п’яних сварок та конфліктів. Я ніколи не любив п’яних людей, навіть боявся їх. Дивлячись на батька, був переконаний, що ніколи не стану таким, як він.
Та життя розпорядилося інакше. Через збіг обставин, примхи долі чи, можливо, певну закономірність я сам став алкоголіком.
Приблизно у двадцять два роки я вперше потрапив до наркологічного відділення. Так почалася моя багаторічна «мандрівка» наркологіями, реабілітаційними центрами та психіатричними лікарнями, яка тривала дванадцять років.
Востаннє мене відлучили від алкоголю влітку 2021 року. Тоді в стані сильного алкогольного сп’яніння мене привезли до реабілітаційного центру. Протверезівши, я побачив, що на дошці в одному з приміщень записують дати тверезості. Моєю датою стало 10 червня. Тоді я ще не знав, що саме цього дня народилася Спільнота Анонімних Алкоголіків. Дізнавшись про це пізніше, я був приємно здивований. Саме з того дня для мене почалося нове життя — життя у тверезості.
Завдяки членам Анонімних Алкоголіків, які приїжджали до центру й ділилися своїм досвідом, я дізнався про групи та про те, що залишатися тверезим можливо. Для цього потрібно лише робити прості речі та дотримуватися рекомендацій Програми «12 кроків».
Після центру я одразу почав працювати зі спонсором. Проживаючи в Рівному, регулярно відвідував збори, взяв служіння на групі та намагався виконувати всі рекомендації Програми.
Якщо чесно, великого бажання робити все це не було. Не хотілося ні ходити на збори, ні працювати зі спонсором, ні брати служіння. Але ще менше хотілося повертатися до колишнього життя — життя, сповненого страху, відчаю, розгубленості та роздратування. Тому я продовжував. Ходив на збори, працював зі спонсором, ніс служіння — навіть тоді, коли зовсім цього не хотілося.
Дивно, але щоразу після зборів, так само як після перебування в наркології чи реабілітаційному центрі, я почувався значно краще. Я читав про це у Великій Книзі й переконався на власному досвіді, що все це справді працює.
Поступово, крок за кроком, у моєму житті почали відбуватися зміни. Налагоджувалися стосунки з рідними та близькими. З’явилося нове коло спілкування, яке не будувалося навколо алкоголю. У моє життя почали повертатися барви, а разом із ними — радість і надія.
Я зрозумів, що можна радіти життю без алкоголю. Раніше це здавалося мені неможливим.
Нещодавно я відсвяткував п’яту річницю тверезості. Як і на початку свого одужання, так і сьогодні продовжую відвідувати збори, служити та працювати зі спонсором.
Моє життя кардинально змінилося. Не скажу, що життєвих труднощів стало менше, але сьогодні я переконаний: у тверезості та поруч із Богом будь-які проблеми можна подолати.
Завдяки Богові, Анонімним Алкоголікам, наставнику, Програмі та всім тим, хто крокує дорогою одужання, сьогодні я тверезий, радісний, щасливий і вільний.