Дванадцять Традицій містять керівні принципи стосунків між групами, членами, глобальним Братством і суспільством у цілому. Питання фінансів, зв’язків з громадськістю, пожертвувань і мети розглядаються в Традиціях. Існує як коротка, так і розширена форма Переказів. Традиції були вперше опубліковані в квітні 1946 року в AA Grapevine під назвою «Дванадцять пунктів для забезпечення нашого майбутнього».
Дванадцять Традицій містять керівні принципи стосунків між групами, членами, глобальним Братством і суспільством у цілому. Питання фінансів, зв’язків з громадськістю, пожертвувань і мети розглядаються в Традиціях. Існує як коротка, так і розширена форма Переказів. Традиції були вперше опубліковані в квітні 1946 року в AA Grapevine під назвою «Дванадцять пунктів для забезпечення нашого майбутнього».
Без єдності А.А гине. Особиста свобода, але велика єдність. Ключ до парадоксу: життя кожного члена А.А. залежить від підкорення духовним принципам. Група мусить вижити там, де особа не зможе. На першому місці спільне благополуччя. Як найкраще жити і працювати разом у групах.
Хто керує А.А.? Єдина влада в А.А. — це люблячий Бог, як Він може проявити себе в колективній думці. Формування групи. Зростаючі труднощі. Ротаційні комітети на службі групи. Лідери не керують – вони служать. Чи має А.А. справжнє керівництво? “Старійшини* і “криваві диякони*. Прояв колективної думки.
Рання нетерпимість заснована на страху. Позбавлення алкоголіка шансу вступити до А.А. іноді означало оголошення йому смертного вироку. Відмова від правил прийому в члени А.А. Два приклади з практики. Всякий алкоголік є членом А.А., коли він так каже.
Кожна група веде свої справи так, як бажає, з умовою, щоб це не загрожувало А.А. в цілому. Чи така свобода небезпечна? Група, як і окрема особа, зрештою мусить спиратися на принципи, які гарантують виживання. Два застереження: група не повинна робити нічого такого, що могло би пошкодити А.А. в цілому, а також не підпорядковуватися стороннім інтересам. Приклад: “Центр А.А.”, який не вдався.
Краще добре робити одну річ, ніж багато, але погано. Життя нашого товариства залежить від цього принципу. Здатність кожної А.А. ототожнювати себе з новачком і приносити йому видужання є даром від Бога… передача цього дару іншим є нашою єдиною метою. Тверезість не можна зберегти, якщо її не передарувати.
Досвід показав, що ми не можемо приєднуватися до жодної спорідненої ініціативи, якою б хорошою вона не була. Ми не можемо бути всім для всіх. Ми зрозуміли, що не можна позичати ім’я А.А. ніякій сторонній діяльності.
Жодна традиція А.А. не вимагала стільки наполегливих зусиль, як ця. Колективна бідність на перших порах — реальна необхідність. Страх експлуатації. Необхідність відрізняти духовне від матеріального. Рішення існувати лише на добровільні пожертвування членів А.А. Покладення відповідальності про матеріальну підтримку керівництва А.А. безпосередньо на членів А.А. Лише поточні витрати плюс скромний запас — така політика керівництва.
Не можна поєднувати Дванадцятий Крок і гроші. Лінія поділу між добровільною роботою Дванадцятого Кроку та оплаченою службою. А.А. не могла б функціонувати без штатних працівників. Професійні робітники не є професіоналами А.А. Ставлення А.А. до промисловості, освіти й т.д. Робота Дванадцятого Кроку ніколи не оплачується, але ті, хто зайнятий у наших службах, чесно заробляють свою платню.
Спеціальні службові ради та комітети. Загальна службова конференція, Рада довірених осіб і групові комітети не можуть давати вказівок ні членам А.А., ні групам. Членам А.А. не можна нав’язувати жодних умов — індивідуально чи колективно. Відсутність примусу спрацьовує, бо якщо член А.А. не дотримується запропонованих Кроків до видужання, то він сам підписує свій смертний вирок. Така ж умова стосується й групи. Страждання та любов є проявами послушності членів А.А. Різниця між духом керівництва і духом служіння. Мета наших служб — зробити тверезість досяжною для всіх, хто її прагне.
А.А. не приймає сторін ні в яких громадських суперечках. Небажання воювати не є особливою чеснотою. Виживання та розширення А.А. є нашою основною метою. Уроки, здобуті з Вашінгтонського руху.
Суспільні відносини важливі для А.А. Правильні суспільні відносини рятують життя. Ми рекламуємо принципи А.А., а не членів А.А. Сприяння преси. Особиста анонімність на громадському рівні є наріжним каменем нашої політики суспільних відносин. Одинадцята Традиція — це постійне нагадування, що особисте честолюбство не має місця в А.А. Кожний член стає активним охоронцем нашого товариства.
Духовною суттю анонімності є жертовність. Підкорення особистих цілей спільному благу становить суть всіх Дванадцяти Традицій. Чому А.А. не може залишатися таємним товариством. Принципи йдуть перед особистостями. Стопроцентна анонімність на громадському рівні. Анонімність — це справжня покірність.
Наш досвід АА навчив нас, що:
1. — Кожен член Анонімних Алкоголіків є лише маленькою частиною великого цілого. АА мусить продовжувати існувати, інакше більшість з нас неминуче загине. Отже, наш спільний добробут стоїть на першому місці. Але особистий добробут йде одразу слід за ним.
2. — Стосовно мети нашої групи є лише один найвищий авторитет – люблячий Бог, як Він може виразити Себе у нашій груповій свідомості.
3. — Наше членство повинно включати всіх, хто страждає від алкоголізму. Тому ми не можемо відмовити нікому, хто бажає одужати. Також членство в АА ніколи не повинно залежати від грошей чи конформізму. Будь-які два або три алкоголіки, що зібралися разом задля тверезості, можуть називати себе групою АА, за умови, що вони не мають іншої приналежності.
4. — Щодо своїх власних справ, кожна група АА не повинна бути відповідальною перед жодною іншою владою окрім своєї власної
(групової) свідомості. Але, коли її плани також стосуються добробуту сусідніх груп, то з цими групами слід порадитися. І жодна група, регіональний комітет чи особа не повинні робити нічого, що могло б істотно вплинути на АА у цілому, не порадившись з довіреними особами Ради загального обслуговування. У таких справах спільний добробут має першорядне значення.
5. — Кожна група Анонімних Алкоголіків повинна бути духовною одиницею, яка має лише одну головну мету, а саме – донесення свого
послання до алкоголіка, який все ще страждає.
6. — Проблеми грошей, власності і влади можуть легко відвернути нас від нашої основної духовної мети. Отже, ми думаємо, що будьяка чимала власність, яка дійсно потрібна АА, повинна бути окремо зареєстрованою і окремо керованою, таким чином відділяючи матеріальне від духовного. Група АА, як така, ніколи не повинна займатися бізнесом. Другорядні, допоміжні до АА засоби, такі, як клуби або лікарні, які потребують багато власності чи адміністрації, повинні бути зареєстровані і відокремлені, таким чином, щоб при потребі група могла їх легко позбутися. Отже, такі заклади не повинні носити ім’я АА. Управління ними повинно бути винятковою відповідальністю тих осіб, які фінансово їх підтримують. Для клубів, звичайно, бажані керівники з АА. Але лікарні та інші місця оздоровлення повинні бути далеко поза АА і очолюватися медиками. Оскільки група АА може співпрацювати будь з ким, така співпраця ніколи не повинна доходити до приналежності чи схвалення, фактичного або припустимого. Група АА ні з ким не може бути пов’язаною.
7. — Групи АА самі повинні повністю утримуватися на добровільні пожертви своїх власних членів. Ми думаємо, що кожна група повинна швидко досягти цього ідеалу; що будь-який громадський пошук коштів з використанням імені Анонімних Алкоголіків є дуже небезпечним, незалежно від того, чи це роблять групи, клуби, лікарні чи інші сторонні установи; що прийняття великих дарів з будь-якого джерела або пожертв, які тягнуть за собою будь-які зобов’язання, є нерозумним. Тоді теж, у нас викликають стурбованість ті фінанси АА, збір яких продовжується понад обов’язкові резерви без визначеної АА мети. Досвід часто застерігав нас, що ніщо так напевно не може знищити нашу духовну спадщину, як марні суперечки щодо майна, грошей і влади.
8. — Анонімним Алкоголікам слід завжди залишатися непрофесійною організацією. Ми розуміємо професіоналізм, як зайняття або
надання консультацій алкоголікам за плату. Але ми можемо наймати алкоголіків там, де вони можуть виконувати таку роботу, до якої залучають неалкоголіків. Така особлива робота може бути винагородженою. Проте наша звичайна робота АА за Дванадцятим кроком ніколи не повинна оплачуватися.
9. — Кожна група АА потребує якнайменшої організації. Найкращою формою є ротація керівництва. Маленька група може обрати свого секретаря, велика група – свій ротаційний комітет, а групи у великих містах – свій центральний комітет або комітет інтергрупи, у якому часто повний день працює секретар. Члени Ради загального обслуговування є, по суті, нашим Комітетом АА з загального обслуговування. Вони є охоронцями наших Традицій АА і отримувачами добровільних пожертв АА, на які підтримується наш Офіс загального обслуговування у Нью-Йорку. Вони уповноважені групами підтримувати всебічні громадські стосунки, і вони гарантують цілісність нашої головної газети «A.A. Grapevine». Всіма цими представниками повинен керувати дух служіння, бо справжні лідери в АА є лише довіреними і досвідченими служителями всього товариства. Від своїх звань вони не отримують справжньої влади, вони не керують. Ключем їх корисності є всезагальна повага.
10. — Жоден член чи група АА не повинні ніколи висловлювати від імені АА будь-які думки щодо сторонніх суперечливих питань, зокрема, політики, алкогольних реформ чи сектантської релігії. Групи Анонімних Алкоголіків нікому не протистоять. Щодо таких питань вони можуть взагалі не висловлюватися.
11. — Наші стосунки з широкою громадськістю повинні характеризуватися особистою анонімністю. Ми вважаємо, що АА слід уникати
сенсаційної реклами. Наші імена і фото як членів АА не повинні з’являтися в ефірі, на екрані чи у пресі. У своїх стосунках з громадськістю нам слід керуватися принципом привабливості, а не пропаганди. Нема жодної потреби вихваляти себе. Краще дозволити нашим друзям рекомендувати нас.
12. — І нарешті, ми, Анонімні Алкоголіки, віримо, що принцип анонімності має величезне духовне значення. Він нагадує нам, що ми повинні ставити принципи перед особистостями, що ми на ділі виявляємо справжню покірність. Це задля того, щоб наші великі блага ніколи не зіпсували нас, щоб ми завжди жили у вдячності до Того, хто головує над усіма нами.
Без єдності А.А гине. Особиста свобода, але велика єдність. Ключ до парадоксу: життя кожного члена А.А. залежить від підкорення духовним принципам. Група мусить вижити там, де особа не зможе. На першому місці спільне благополуччя. Як найкраще жити і працювати разом у групах.
Хто керує А.А.? Єдина влада в А.А. — це люблячий Бог, як Він може проявити себе в колективній думці. Формування групи. Зростаючі труднощі. Ротаційні комітети на службі групи. Лідери не керують – вони служать. Чи має А.А. справжнє керівництво? “Старійшини* і “криваві диякони*. Прояв колективної думки.
Рання нетерпимість заснована на страху. Позбавлення алкоголіка шансу вступити до А.А. іноді означало оголошення йому смертного вироку. Відмова від правил прийому в члени А.А. Два приклади з практики. Всякий алкоголік є членом А.А., коли він так каже.
Кожна група веде свої справи так, як бажає, з умовою, щоб це не загрожувало А.А. в цілому. Чи така свобода небезпечна? Група, як і окрема особа, зрештою мусить спиратися на принципи, які гарантують виживання. Два застереження: група не повинна робити нічого такого, що могло би пошкодити А.А. в цілому, а також не підпорядковуватися стороннім інтересам. Приклад: “Центр А.А.”, який не вдався.
Краще добре робити одну річ, ніж багато, але погано. Життя нашого товариства залежить від цього принципу. Здатність кожної А.А. ототожнювати себе з новачком і приносити йому видужання є даром від Бога… передача цього дару іншим є нашою єдиною метою. Тверезість не можна зберегти, якщо її не передарувати.
Досвід показав, що ми не можемо приєднуватися до жодної спорідненої ініціативи, якою б хорошою вона не була. Ми не можемо бути всім для всіх. Ми зрозуміли, що не можна позичати ім’я А.А. ніякій сторонній діяльності.
Жодна традиція А.А. не вимагала стільки наполегливих зусиль, як ця. Колективна бідність на перших порах — реальна необхідність. Страх експлуатації. Необхідність відрізняти духовне від матеріального. Рішення існувати лише на добровільні пожертвування членів А.А. Покладення відповідальності про матеріальну підтримку керівництва А.А. безпосередньо на членів А.А. Лише поточні витрати плюс скромний запас — така політика керівництва.
Не можна поєднувати Дванадцятий Крок і гроші. Лінія поділу між добровільною роботою Дванадцятого Кроку та оплаченою службою. А.А. не могла б функціонувати без штатних працівників. Професійні робітники не є професіоналами А.А. Ставлення А.А. до промисловості, освіти й т.д. Робота Дванадцятого Кроку ніколи не оплачується, але ті, хто зайнятий у наших службах, чесно заробляють свою платню.
Спеціальні службові ради та комітети. Загальна службова конференція, Рада довірених осіб і групові комітети не можуть давати вказівок ні членам А.А., ні групам. Членам А.А. не можна нав’язувати жодних умов — індивідуально чи колективно. Відсутність примусу спрацьовує, бо якщо член А.А. не дотримується запропонованих Кроків до видужання, то він сам підписує свій смертний вирок. Така ж умова стосується й групи. Страждання та любов є проявами послушності членів А.А. Різниця між духом керівництва і духом служіння. Мета наших служб — зробити тверезість досяжною для всіх, хто її прагне.
А.А. не приймає сторін ні в яких громадських суперечках. Небажання воювати не є особливою чеснотою. Виживання та розширення А.А. є нашою основною метою. Уроки, здобуті з Вашінгтонського руху.
Суспільні відносини важливі для А.А. Правильні суспільні відносини рятують життя. Ми рекламуємо принципи А.А., а не членів А.А. Сприяння преси. Особиста анонімність на громадському рівні є наріжним каменем нашої політики суспільних відносин. Одинадцята Традиція — це постійне нагадування, що особисте честолюбство не має місця в А.А. Кожний член стає активним охоронцем нашого товариства.
Духовною суттю анонімності є жертовність. Підкорення особистих цілей спільному благу становить суть всіх Дванадцяти Традицій. Чому А.А. не може залишатися таємним товариством. Принципи йдуть перед особистостями. Стопроцентна анонімність на громадському рівні. Анонімність — це справжня покірність.